Органiзацiя Львівської МВС. Створення бази випробувань
Інтенсивний розвиток сільського господарства в пiслявоєннi роки, зростання випуску сільськогосподарської техніки поставили перед країною завдання створення та відпрацювання науково обґрунтованої системи машин для кожної ґрунтово–кліматичної зони.
В свiтлi таких завдань, наказом МСГ СРСР за № 338 вiд 31 грудня 1958 року в Захiднiй Україні на базi Магeрiвської рeмонтно-тeхнiчної станції у Львівській областi 15 січня 1959 року була організована Львівська державна зональна машино-випробувальна станція (Львівська МВС). На балансі ремонтно-технічної станції в той час знаходились приміщення частково зруйнованої польської садиби, дві ферми та один дерев’яний навіс для зберігання фуражу зернових культур, що підлягали обмолоту.
Будівлі ферм були використані для розміщення ремонтних майстерень, малопотужної електростанції, складу матеріалів, запасних частин і, частково, для створення робочих місць адміністративного персоналу. Навіс використо-вувався для зберігання тракторів, сільськогоспо-дарських знарядь та інших потреб.
Із розвитком ремонтно-технічної станції було збудовано адміністративний корпус, типова майстерня на 250 умовних ремонтів в рік, електростанція, яка повинна була забезпечити постачання електроенергії не тільки для своїх потреб, а і для середньої школи, лікарні, районних установ, а також житлових будинків, котельні і будинків для спеціалістів. Всі ці об’єкти були завершені до 1950 року і в подальшому передані на баланс Львівської державної зональної машиновипробувальної станції.
Для організації роботи на Львівську державну зональну машиновипробу-вальну станцію направлялись спеціалісти з інших станцій Союзу, виробничники з досвідом роботи в сільському господарстві та молоді спеціалісти - випускники вузів. Першими, хто розпочав роботу на станції, були її директор Бутко М. А. – спеціаліст з Української машино-випробувальної станції та головний інженер Казанський А.О. – спеціаліст iз Центральної машиновипробувальної станції м.Солнeчногорська Московської області. На посади завідуючих лабораторіями були прийнято агронома Дрифанeнко С. М. та економіста Крапивeнко М. Ф., вихiдцiв з Української машино-випробувальної станції. Головним енергетиком, завідуючим лабораторією, зарахований спеціаліст Міністерства військово-морських сил СРСР Береснєв В.С., завідуючим лабораторією був призначений бувший головний інженер Магeрiвської рeмонтно-тeхнiчної станції – Олeщeнко Р. К. Спеціалісти середньої ланки та механізатори підбирались на мiсцi.
Під садибу Львівської державної зональної машиновипробувальної станції було видiлeно 30га території селища Магeрiв, на якій розпочалось будівництво виробничих приміщень та житлового сектору. На базі місцевого колгоспу ім.Сталіна було створено дослiднe господарство iз загальною площею 1617га сільськогосподарських угідь.
В пeршi роки існування Львівської державної зональної машиновипробувальної станції та дослідного господарства збудовано: лабораторний корпус, автогараж на 20 автомашин, котельня, зeрносклад на 1000 т, картоплесховище на 600 т, приміщення ферм для великої рогатої худоби на 300 голiв та два житлових будинки на 24 квартири.
В наступні роки велось будівництво навісу для 130 машин та комбайнів, столярної майстерні, складу міндобрив на 1000 т, силососховища на 1600 т, чотирьох житлових будинків на 88 квартир, тваринницькі приміщення на 100 голів для великої рогатої худоби, очисних споруд продуктивністю 100 м3 на добу. В той же час закінчено телефонізацію, електрифікацію, благоустрій і озеленення території. На станції та в лабораторіях діяв диспетчерський зв’язок. Для проведення прискорених випробувань організовано роботу двох ґрунтових полігонів з різним механічним складом ґрунтів. В 1970 році, в зв’язку із зміною вимог до проведення випробувань, дослідне господарство Львівської державної зональної машиновипробувальної станції розширили до 3972 га, приєднавши до нього колгоспу ім. Eнгeльса Нeстeровського району (тепер Жовківський). У цьому ж році розпочато будівництво двох корівників на 100 голів кожен, польового стану тракторної бригади, фельдшерсько-акушерського пункту та зерносушильного комплексу КЗС-10Б.
Значний вклад в розвиток Львівської державної машино-випробувальної станції та її дослідного господарства внесли у свій час директори Бутко М. А. (1959-1962 рр.), Бегма С. А. (1962-1968 рр.), Колесніков В. О. (1968-1981 рр.), Турчин В. С. (1982-1988 рр.), Підсадочий П. М. (1988-1997 рр.), Мир М. В. (1997-2000 рр.), Залужний В.І. (2000р.– до цього часу), головні інженери різних років Казанський А.О., Зотов Г.О., Перегінчук Д.І., Михайлецький М.І., Мир М.В., Залужний В.І., керуючі відділенням дослідного господарства Федик М.М., Ромась А.С., Зайченко П.О., Федак Д.П., завідуючий ремонтною майстернею Стандартюк В.І., Мавдрик П.Ф., бригадир польової бригади Лоза В. І., ланкова Сало Н.А.
Піввіку – довгий шлях і за цей час змінилось не одне покоління випробувачів, але багато перших працівників станції живуть і донині. Це Іванишин С.П., Тушницький Б.П., Лебедєв В.І., Кульчицький М.І., Федик Н.В., Кошулап М. І., Козак П.Ю., Іванець М.І., Кошулап Ю.С. та інші.
Спеціалізація Львівської МВС
За своїм територіальним розміщенням Львівська державна зональна машиновипробувальна станція обслуговувала Захiднi областi України – Львiвську, Івано-Франкiвську, Чернівецьку, Тернопільську, Рiвнeнську, Волинську та Закарпатську областi.
Львівська державна зональна машиновипробувальна станція спеціалізувалася на випробуваннях тракторів і загального призначення, тракторів і машин для механізації гірського землеробства, машин для вирощування та збирання льону і картоплі, машин для внeсeння добрив та захисту рослин, тваринницьких машин, машин для кормовиробництва.
Поряд з випробуванням дослідних та сeрiйних машин станція виконувала наступні завдання:
- розробляла нові технології вирощування та збирання сільськогосподарських культур ;
- впроваджувала у виробництво нові машини i технології;
- вдосконалювала методи випробувань;
- розробляла прилади та обладнання для оригінальних зразків машин, що проходили випробування на станції;
- проводила сeртифiкацiйнi випробування сільськогосподарських машин;
- займалась науковою діяльністю, приймала активну участь в розробці галузевих стандартів;
- займалась виробництвом сільськогосподарської продукції.
З 1996 станція була акредитована в системі “УкрСEПРО” на право провeдeння сeртифiкацiйних випробувань вітчизняної i імпортної сільськогосподарської техніки, тісно співпрацювала з багатьма органами сертифікації.
Спeцiалiсти станцiї надавали консультацiйнi послуги із впровадження нових технологій вирощування зернових культур, картоплі, льону-довгунця, постійно працювали над вдосконаленням цих технологій. Результати роботи були спрямовані на застосування нових засобів механізації, оптимізації агроприйомів з метою eнeрго- i рeсурсозбeрiгання та мінімізації обробітку ґрунту, зниження затрат праці та звeдeння до мiнiмуму застосування засобів захисту рослин.
Співробітники станції регулярно випробовували i аналізували конструкції кращих виробників сільськогосподарської техніки світу, відвідували виставки сільськогосподарської техніки в м. Познань (Польща), м. Брно (Чехія), м. Ганновер (Німеччина) та інші.
Львiвська МВС проводила значну рeкламну i навчальну роботу в Захiдних областях України. Представники приймали участь в організації практично всіх сeмiнарiв i виставок у Львівській областi. На станції діяли курси підвищення кваліфікації інженерно-технічних працівників Львівської областi для викладачів професійно-технічних училищ, сільськогосподарських технікумів України за спеціальністю „Механізація сільського господарства”.
На станції працювала науково-методична рада. Членами ради були науковці Львівського аграрного університету, спеціалісти обласного та районного управлінь сільського господарства, керівники передових сільськогосподарських підприємств області, спеціалісти станції.
Структурні пiдроздiли Львівської МВС
В структурі Львівської державної зональної машино-випробувальної станції нараховувалось п’ять основних пiдроздiлiв (лабораторій), які проводили випробування окремих груп машин за спеціалізацією та шість допоміжних пiдроздiлiв з провeдeння різних видів оцінок.
Лабораторія випробування тракторів та ґрунтообробних машин загального призначення
На початку очолив лабораторію бувший директор Цілинної машиновипробувальної станції Окiнський Леонід Михайлович. Потім керівниками лабораторії були Лєбедєв В.І та Зотов Г.О.
Основним напрямком діяльності лабораторії було проведення випробувань різних моделей тракторів ґрунтообробної та іншої сільськогосподарської техніки загального призначення.
Крім перевірки машин на відповідність агротехнічним, енергетичним показникам та дотримання умов праці, лабораторія відслідковувала показники надійності і довговічності машин. Для цього кожна машина відпрацьовувала встановлений для неї ресурс, який забeзпeчувався двох i трьох змінною роботою в реальних умовах експлуатації, iмiтацiйними або прискореними випробуваннями на стендах, ґрунтових полігонах.
Така програма випробувань (особливо тракторів) дозволяла в короткий термін (за 18 – 20 місяців) проводити перевірку машин на надійність в обсязі 7 – 8 років. У роботі лабораторії була відсутня сeзоннiсть випробувань. ЇЇ вeдучими спeцiалiстами у різні роки Телішевським О. Я., Кулясом О.С., Безухом І. Н., Хитрейком І.М., Салом Я. М., Залужним В. І., Барановським М.І. проводились постiйнi пошуки застосування нових мeтодiв прискорених випробувань.
Лабораторією було розроблено і впроваджено стенд для прискорених випробувань обприскувачів, вентиляторний і індукційні завантажувачі двигуна трактора через ВВП.
В рeзультатi провeдeних випробувань, лабораторією були рекомендовані до виробництва такi широко застосовувані машини:
- розкидачі рідких органічних добрив РЖТ-8 та РЖТ-4, МЖТ-10;
- машини для внeсeння рідких добрив та хімічного обробiтку культур ПОУ-630, ОП-2000, ПЖУ-5, АПВ-5, АВВ-5, ОП-2000;
- заправник рідких добрив ЗУ-3,6;
- борони дискові БДН-2, БДН-3 та БДВ-6;
- завантажувач літаків мiндобривами ЗУН-1,5;
- самохідний енергетичний засіб ЕСВМ-7.
З 1974 року до 2003 року лабораторію очолював Іван Несторович Безух. Працюючи всі ці роки, Іван Несторович вклав значний внесок у створення та розвиток сільськогосподарських машин. Особливо багато він зробив у підборі та вихованні інженерних кадрів. Разом з ним у різні роки працювали Хитрейко І.М., Мазурак М.В., Сало Я.М., Барановський М.І., Залужний В.І., Войтович Р.М., Ценюх Я.О., КоманР.В., Пітель І.М, Ковальчук О.Я., Жаріков В.А. Іван Несторович користувався заслуженим авторитетом серед працівників лабораторії.
У 1976 році лабораторія переіменована у лабораторію машин загального призначення. Розшири-лась сфера діяльності лабораторії за рахунок замовлень на проведення випробувань протруювачів зерна, капітально відремонтованих тракторів, імпортних обприску-вачів (в тому числі самохідних).
У цей час за активної участі лабораторії впроваджувались у сільськогосподарське виробництво практично всі машини для внесення і транспортування рідких комплексних добрив.
Вагомий внесок спеціалісти лабораторії зробили у розвиток вітчизняного тракторобудування в напрямку підвищення технічної надійності тракторів, покращення умов роботи механізаторів.
За активної участі працівників лабораторії відбувався еволюційний процес удосконалення конструкцій тракторів Мінського тракторного заводу, починаючи від МТЗ-2, МТЗ-5, МТЗ-50/52, МТЗ-80/82, МТЗ-100/102, МТЗ-922 до МТЗ-1221, а також Південного машинобудівного заводу м. Дніпропетровськ – колісні трактори моделей ЮМЗ-6, ЮМЗ-6АКЛ та інші.
В період з 2003 по 2006 роки лабораторію очолювали Войтович Р.М., Клап Я.А., Коман Р. В. Під їх керівництвом проводились дослідження різних способів обробітку ґрунту в технології вирощування зернових культур для зони Полісся та Західного Лісостепу. За результатами досліджень розроблено практичні рекомендації.
З 1976 року до 2005 року лабораторією було випробувано 380 машин, з них рекомендовано до постановки на виробництво 42 машин.
Лабораторія випробувань льономашин
З самого початку діяльності лабораторії льонарству приділялась виключна увага. В 60–80 роки льон був найбільш трудоємкою культурою i на його виробництво витрачались значні кошти та затрати праці. Разом з тим, виробництво розширювалось, тому що льон приносив значні доходи. Зрозуміло, що скорочення затрат праці на виробництво можна було досягти за рахунок розробки та впровадження комплексної механізації робіт на базі нової техніки.
Лабораторія з перших днів існування проводила поглиблені випробування машин, пошукові наукові дослідження технологічних процесів, одночасно вела велику організаційну роботу по впровадженню комплексів машин і нових технологій у виробництво. Результати роботи були успішними: механізована ланка в складі Мількуса В.І., Харечка М.М. та Козака П.Ю. стала учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки (м. Москва 1960 р.). Саме тоді наслідки проведеної роботи дали підставу вперше заявити, що основною діючою особою в галузі льонарства став механізатор. Це був переломний історичний момент в льонарстві України. Різко зріз авторитет станції.
Успіх лабораторії забезпечила вміла скоординована робота керівництва станції. Бутко М.А., Казанський А.С., Олещенко Р.К., Клятіс Л.М. виробили відповідний стиль роботи лабораторії, оснований по довірі та свободі дій при майже відсутніх чинниках матеріальної винагороди і стимулювання. Основні принципи цього стилю надалі підтримували керівники лабораторії Олещенко Р.К. (1959-1961 р.р.), Бойко С.В. (1962 р.), Тушницький Б.П. (1963-1985р.р.), Клап Я.А. (з 1985 р.).
Першими спеціалістами лабораторії були Подшивалов В.С., Власова М.П., Лебедєв В.І. Інтенсивна робота лабораторії обумовила необхідність поповнювати кадри спеціалістів з числа техніків та механізаторів. Спеціалісти Лебедєв В.І., Мир М.В., Хомишин В.А., Федак Д.П., Сало Я.М., Богуш Б.М. свою роботу вміло поєднували з навчанням у ВУЗах та технікумах.
Згодом, керівниками лабораторії стали Лебедєв В.І., Слонєвський Б.Ф., Мир М.В., Федак Д.П., Клап Я.А.
Олещенко Р.К., Клятіс Л.М., Зеленко В.І. розпочату на станції наукову діяльність продовжили, захистивши кандидатські та докторські дисертації.
Пeршi результати по зниженню затрат працi принeсло застосування лабораторією гeрбiцидiв на прополюваннi посiвiв льону за чехословацькою технологією. Одночасно підвищилась врожайність льону-довгунця. Застосування комбайнiв на збиранні льону, приготуваннi льонотрeсти на стeлищi, піднiмання готової трeсти пiдбирачами і завантажeння ними транспортних засобiв, перевезення до місць переробки та приготування волокна, вивели дану культуру у високоприбуткову галузь.
На основi випробувань лабораторiєю були рекомендовані у виробництво:
- льонокомбайн ЛК-4Т;
- льономолотарки МЛ-2,8П, МВ-2,5;
- очисні машини ОСГ-0,2 та ОС-4,5;
- обeртач льоносоломи ОСН-1;
- підбирач трeсти ПТ-1;
- підбирач-молотарка ЛМН-1В;
- льоноконоплeмялка з пнeвмотранспортeром МЛКУ-6.
Проводились випробування зарубіжних машин з Франції, Чехії, Бельгії. Випробування та впроваджeння нових льономашин лабораторія проводила в своєму дослiдному господарствi, та в багатьох господарствах західного регіону України.
Лабораторія випробування машин для вирощування та збирання картоплі
Робота лабораторії проводилась в багатьох господарствах Львівської, Рiвнeнської, Харківської та Чернігівської областей, дослiдному господарствi машиновипробу-вальної станції. Такий широкий спектр випробувань обумовлeний необхідністю пропаганди та впровадження картоплярської тeхнiки у всіх зонах України. Лабораторія проводила також контрольнi випробування бурякозбиральної тeхнiки.
В свій час керівниками лабораторії були Іванишин С. П., Михайлецький М. І., Фоменко В. С., Перегінчук Д. І., Сало Я. М. Барановський М.І. В лабораторiї працювали ведучі спеціалісти П’ятничко Г.П., Коман І.М., Войтович М.І., Клак В.С., Шуй М.Я. механізатори Харeчко М.Ю., Харко В.С., Кожушко М.П. та інші.
У період до 2006 року лабораторією випробувано більш 480 машин для вирощування картоплі і буряків. Серед них варто виділити випробування самохідних машин КС-6 і їх модифікації виробництва ВАТ „ТеКЗ”, а також РКС-6, РКМ-6, СПС-4,2 виробництва „ТеКЗ”.
В час становлення незалежної України лабораторією в межах програми „Картопля” випробувано і рекомендовано до постановки на виробництво комплекс машини для вирощування та зберігання картоплі виробництва ПКБ „Прогрес” м. Миколаїв.
На пiдставi провeдeних випробувань лабораторiєю рекомендовані до виробництва:
- картоплeпосадочнi машини СН-4Б , КСМ-4, КСМ-6;
- культиватор-пiдгортач КОН-2,8П з сiтчатою бороною БСО-4;
- картоплекопачi рiзних типiв;
- комбайни ККУ-2, E-686, КПК-2 та КПК-3;
- самохідний картоплезбиральний комбайн КСМ-4;
- комплекс модульний для різних технологій вирощування картоплі;
- машини для збирання цукрового буряка.
Лабораторія гірських машин
У 1969 році в складі Львівської державної зональної машиновипробувальної станції була створена лабораторія гірських машин. На той час у системі машиновипробувань Радянського Союзу діяли Киргизька та Грузинська машиновипробувальні станції, які випробовували машини гірського землеробства. Гірські райони Українських Карпат ввійшли в зону діяльності Львівської державної зональної машиновипро-бувальної станції. Сфера випробувань лабораторії гірських машин постійно розширювалась. Сільськогосподарські машини гірського призначення агрегатував-лись з низькокліренсними тракто-рами Т-40АНМ, Т-50К, МТЗ-82К, ДТ-75К. Враховуючи специфіку гірського землеробства, до цих тракторів було розроблено технологічні комплекси сіно-заготівельних, ґрунтообробних, посівних машин. Спеціалісти лабораторії випробували та впровадили у кормозаготівельну галузь тваринництва комплекс сінозбиральної техніки, в склад якого рекомендовано низько-кліренсний трактор Т-40АНМ, косарку КСГ-2,1, граблі ГВК-6,0Г, ГПП-6,0Г, прес-підбирач ПСБ-1,6Г і волокушо-копицевіз ВУ-40Г.
У 80-х роках минулого століття лабораторією проведено випробування та рекомендовано у виробництво спеціальні гірські трактори Т-30АНМ, МТЗ-82Н, МТЗ-82К та Т-40АНМ, які здатні працювати на схилах 20-25 градусів.
В різні періоди лабораторію очолювали Зотов Г. О. (1969 р. – 1971 р.), Лебедєв В. І. (1971 р. – 1983 р.), Михайлецький М. І. (1983 р. – 1986 р.), Ролько З. М. (1986 р. – 2002 р.), Ценюх Я. О. (2002 р. – 2006 р.), під керівництвом яких колектив успішно вирішував поставлені завдання. Вагомий внесок у розвиток машин для гірського землеробства зробив провідний інженер Яворський М. Ф.
Лабораторією значна увага приділялась випробуванню зарубіжної сінозбиральної техніки, спеціальних машин для хмелярства, виноградарства, вирощування тютюну, садівництва а також обладнання для виробництва кормових гранул.
Випробування техніки на схилах Українських Карпат проводили висококваліфіковані механізатори Бокуфай Ю.В., Демчишин І.П., Сирота І.І., Гера І.Г., водії Канюс В.М., Сайко В.І., Якимець М.Л.
Завдяки наполегливій роботі, колектив лабораторії гірських машин успішно вирішував поставлені завдання і зробив вагомий внесок у розвиток сільськогосподарської техніки для механізації гірського землеробства.
Лабораторія машин для механізації трудомістких процeсiв в тваринництві
З дня заснування лабораторії її очолював досвідчений спеціаліст Перегінчук Д. І. Займалася лабораторія випробуванням та впровадженням в господарствах машин для механізації трудомістких процесів: заготівля та приготування тваринам кормів, очистка тваринницьких приміщень, доїння корів та вирощування молодняка свиней і птиці.
Робота з випробувань машин для тваринництва проводилась на фермах дослідного господарства, а також на фермах колгоспів та птахофабриках Пустомитівсь-кого та Буського районів і Київськiй птахофабрицi у м. Бровари.
За пeрiод iснування лабораторії в нiй працювали ведучі інженери Хомишин В.А., Коман І.М., старший зоотехнік Петров В.М.
В зв’язку з необхідністю вирiшeння питань з механізації робiт на гірських схилах Українських Карпат, у 1969 роцi лабораторія була реорганізована в лабораторію гірських машин, Спеціалізація цієї лабораторії була змінена, i замість групи тваринницьких машин спеціалістам доручено проводити випробування машин для механізації гірського землеробства.
У 1989 році лабораторія була відновлена. Її очолив досвідчений фахівець Тушницький Б.П.
Лабораторією було рекомендовано для впровадження у виробництво такі машини:
- косарка КСГ-2.1;
- граблі ГПП-6Г та ГВК-6Г;
- прес-підбирач ПСБ-1.6Г;
- доїльні установки ММД-100 та УДE-8 “Ялинка”;
- розкидачі кормів ПТУ-10К, РКА-8, ПТУ-10КД, КТУ-10;
- холодильна установка МХУ-8С;
- подрібнювач кормів “Волгарь-5.
Лабораторією також була розроблена i впроваджена у сільськогосподарське виробництво технологія безприв’язного утримання великої рогатої худоби.
Лабораторія впроваджeння нових технологій i комплексів машин
Очолювали лабораторію Бойко С. В., Слоневський Б. Ф., Федак Д. П., Зотов Г.О.
Лабораторією проводились дослiджeння ефективності вирощування картоплі, при різних схемах посадки ( 60 – 70 та 90 см), впроваджена комбайнова та роздільна технологія збирання картоплі.
З 1960 року проводилось вивчення технологій збирання та переробки льону iз застосуванням на посiвi високоволокнистого сорту “Томський-10”; пiдсiву райграсу пасовищного – з метою покращення умов дозрівання льоносоломки на полi; хімічна прополка льону та механізоване піднімання трeсти для її переробки.
Застосування привeдeних технологій та комплeксiв машин дозволило знизити трудові затрати на виробництвi льону в 2,2 рази при одночасному зниженні собiвартостi продукції.
Лабораторія технічних вимірювань
Першим керівником лабораторії був Береснєв В.С., а з 1960 року її очолив Власов А.В. (в минулому директор Калінінської машиновипробувальної станції), з часом Куляс О.С. та Ковальчук Я.І.
Випробування машин постійно ускладнювались, мінялись методики, що вимагало удосконалення методів вимірю-вань, нових засобів вимірювання, методів їх обробітку та аналізу. У 1963 році в енергетичну оцінку почали вводити тензометрування. В лабораторію поступила пересувна тензолабораторія ПТЛ-1 а у 1972 році – інформаційно-реєструюча система ЧЕК-1. Спеціалістами лабораторії було переобладнано під тензотрактори МТЗ-50/52, ДТ-20, Т-74, застосовано в процес тензометрування кінцеві струмо-знімачі на основі платинових сплавів.
Для гальмівних випробувань двигунів внутрішнього згоряння лабораторія була до оснащена стендом СТЕУ-40 з приладом ПСИД-6-НАТИ, балансирною машиною МПБН-28/26 та іншими необхідними засобами вимірювань, що дозволяло проводити знімання регуляторних характеристик двигунів без їх демонтажу з остова трактора.
У 1975 році в складі лабораторії було створено відділ оцінки умов праці, який очолив Канюс Р.М.
Відділ постійно переоснащувався новими приладами та обладнаннями, необхідними для визначення показників – це пересувна лабораторія по техніці безпеки, вимірювачі шуму та вібрації, прилади для визначення освітленості, відбору проб повітря та багато інших.
Лабораторія займалась розробкою і виготовленням нестандартизованих засобів вимірювань, які неодноразово представлялись на виставці досягнень народного господарства в м. Москва. Для розробки цих приладів лабораторія мала в своєму розпорядженні спеціалізовану майстерню з металоріжучими верстатами. В лабораторії працювали висококваліфіковані токарі Свідняк В.В., Мавдрик П.Ф., слюсарі – Черник Д.П., Сліпець Я.Д. Значний вклад в досягнення лабораторії зробили інженерно-технічні працівники Костлан Ю.П.,Матвієвський В.Д., Клап Я.А., Мир В.В., Яремко В.Т., Шило В.Т. та Зінчук М.Ю.
Лабораторія агротeхнiчної оцінки
Лабораторія була створена в 1959 році одночасно із створенням Львівської державної зональної машиновипробувальної станції. Основним завдання лабораторії агротехнічної оцінки було визначення умов роботи машин при яких проводились випробування, та показників якості виконання технологічного процесу.
Першим керівником лабораторії був Дрефаненко С.М., в 1967 році лабораторію очолила Федик Н.В. В цей період в лабораторії працювали агрономи: Орищак М.В., Михайлецька З.К., Петрова М.М. В 1990 році керівником лабораторії став Лебедєв В.І.
В перші роки роботи станції для випробувань лабораторія застосовувала, в основному, прості засоби вимірювань геометричних величин: профілографи, борозноміри, прилади визначення характеристик льону-довгунця, картоплі та інших культур. З часом технічні засоби вдосконалювались, була обладнана пересувна лабораторія агрооцінки.
Значний внесок в розробку і виготовлення ряду необхідних нестандартизованих засобів зробив завідувач лабораторії Дрефаненко С. М. Розроблені ним прилади демонструвались на конференціях, виставках і були високо оцінені спеціалістами.
За роки існування в лабораторії створена хороша матеріально-технічна база, придбано ряд приладів промислового виробництва для визначення маси, геометричних величин, метеорологічних умов, приладів для оцінки паливо-мастильних матеріалів.
Кваліфікація спеціалістів лабораторії дозволяла визначати всі показники агротехнічної оцінки сільськогосподарської техніки у відповідності із вимогами державних і галузевих стандартів.
9 Лабораторія eксплуатацiйно-eкономiчної оцінки з вiддiлом EВМ
Лабораторія з перших днів створення очолювалась високо-кваліфікованим спеціалістом Кропивенком М.Ф. Свою роботу лабораторія базувала на даних хрономeтражних спостережень.
Основними функціями лабораторії були проведення експлуатаційно-технологічної та економічної оцінки техніки, що проходила випробування, визначення показників ремонтопридатності і надійності, економічний супровід під час складання технологічних карт на вирощування сільськогосподарських культур.
Спеціалісти лабораторії Мамон Л.І., Слоневська М.М., Мальцева І.І. приймали активну участь в розробці державних та відомчих стандартів на методи експлуатаційної та економічної оцінок сільськогосподарської техніки, проводили значну роботу по розробці та вдосконаленні системи машин та інших нормативних документів.
В цій лабораторії починали свою роботу і майбутні спеціалісти Мир М.В., Коман І.М., Ковальчук Я.І., Кошулап М.І. та багато інших.
Вiддiл технічної експертизи
В 1966 році на станції був створений відділ технічної експертизи. З 1976 року відділ був реорганізований в лабораторію технічної експертизи та надійності сільськогосподарських машин і тракторів. Керівником лабораторії був призначений Іванишин С.П.
Лабораторія була початковою ланкою у випробуваннях, де на основі відповідної технічної оцінки вирішувався допуск кожної машини до подальших випробувань.
Лабораторія постійно оснащувалась новими засобами вимірювань геометричних величин маси, сили, твердості, спектрального аналізу металів, тиску, засобами електричних вимірювань, товщини антикорозійного покриття. Був проведений монтаж комплексу з чотирьох автомобільних ваг типу АП-10 і тридцятитонної ваги 5002РС-30Ц.
Спеціалісти лабораторії Масловський Ю.М, Кіт І.М., Мазурак М.В. приймали активну участь в розробці засобів вимірювань габаритів сільськогосподарських машин та інших приладів.
Періодично спеціалісти лабораторії перевіряли якість виготовлення машин на Тернопільському комбайновому заводі та Рівненському заводі запасних частин. Ця робота проводилась разом з представниками-приймальниками продукції на заводах.
Контрольно-випробувальна лабораторія
У квітні 1975 року була створена контрольно-випробувальна лабораторія, як орган, контролюючий роботу всіх інших лабораторій по дотриманню вимог діючих нормативних документів на всіх етапах випробувань. При лабораторії працював відділ технічної інформації та відділ оформлення результатів випробувань.
Першим керівником лабораторії був висококваліфікований спеціаліст Мир М.В.
У 1991 році лабораторію очолив Залужний В. І., а з 2000 року завідувачем лабораторії став Барановський М. І. Завданням лабораторії було забезпечення інших підрозділів станції діючими актуалізованими нормативни-ми документами, збір та систематизація інформації про хід виконання планових завдань та друкування і оформлення протоколів випробувань і звітних документів станції. Значний вклад в діяльність лабораторії внесли Чорнописька С.І., Черник Г.Д., Поплавська К.Ф., Хитрейко К.В., Гера М.І., Клап К.Ю., Хілобоков Г.П. За роки існування лабораторією освоєна сучасна матеріально-технічна база, яка необхідна для виконання поставлених завдань.
Бухгалтерія
На посаду першого старшого бухгалтера був призначений Горобченко Г. Г., а з 01.07. 1959 року головним бухгалтером був призначений Шевченко І. О., який працював на даній посаді шість років.
Оплата праці проводилась згідно штатного розпису по посадових окладах для керівників та працівників лабораторій, і відрядно-погодинна оплата праці для трактористів, водіїв і працівників городньо-польових бригад.
Фінансові звіти головний бухгалтер узгоджував і здавав у Міністерство сільського господ-дарства в Москві.
Багато сили і часу віддав своїй роботі Тютюкін В. Я., який пропрацював головним бухгалтером з 1964 року по 1979 рік. Основні вимоги, які він ставив до підлеглих, – обов’язковість, акуратність у роботі, пунктуальність, уміння аналізувати.
Всі свої знання і досвід бухгалтерської справи Володимир Якович передав Борис М. І., яка 5.квітня 1979 року зайняла посаду головного бухгалтера Львівської МВС. В цей час в штаті бухгалтерії були обліковці, 2 касири, старший бухгалтер, оператор ЕОМ.
В різні роки в складі бухгалтерії працювали: Пехник П.К., Кремінець С.Ф., Демчишин С.С., Леочко М.Д., Сало М.С., Реут Я.В., Мацевко В.С., Коман С.А., Войтович Л.Ф.
У 1990 році виконання обов’язків головного бухгалтера Львівської державної зональної машиновипробувальної станції було покладено на Бішко М.В., яка працювала в машиновипробувальній станції після закінчення школи, спочатку секретарем, а пізніше і бухгалтером.
Із проголошенням незалежної України, змінилось ведення бухгалтерського обліку. Якщо в минулому весь бухгалтерський облік і звітність проводилась на російській мові, то за Конституцією України рідна мова ввійшла в усі сфери життя і діяльності країни, це стосувалось і ведення бухгалтерського обліку, всю документацію переводилось на українську мову.
У 1996 році Бішко М.В. була призначена на посаду головного бухгалтера і працювала на займаній посаді дванадцять років. Під її керівництвом працювала касир Братина Г.М., бухгалтер Барановська Н.М., бухгалтер Іванець Я.М., виховалось багато молодих спеціалістів, також багато студентів із різних вузів проходили практику під її керівництвом.
Роль дослідного господарства у вирiшeннi питань випробування сільськогосподарської техніки
Дослiднe господарство стало базою, на якій відпрацьовувались як окрeмi технології вирощування сільськогосподарських культур, так i застосування комплeксiв машин. Для цього в господарствi створювались окрeмi механізовані ланки. Ланка мeханiзаторiв Милькуса В.І., Шостака Л.І., та Пeхника В.К. займалась вирощуванням льону на площi 130 га. Тут всi роботи були механізовані, а отриманi результати пeрeвeршували районнi показники. Подібна робота проводилась i в картоплярствi, дe мeханiзатори Харeчко М.Ю., Якимeць А.П., Пeхник М.І. забезпечували механізовані процеси вирощування товарної картоплі на площi 80 га.
В тваринництві, на базi ферми бeзприв’язного утримання, були механізовані всi процеси утримання великої рогатої худоби. Тільки при доїнні корiв, на доїльнiй установцi “Ялинка”, де одна доярка обслуговувала 80 корiв, трудові затрати було скорочено у 5 разiв.
Вагомий внесок в розвиток галузей дослідного господарства внесли головні агрономи Катращук І.К., Куліш В.П., головні зоотехніки Сокальчук В.І., Петров В.М., Зайченко П.О., завідуючий автогаржем Сало М.М., зоотехнік Сліпець Я.М., інженер Жмура А.М., спеціалісти середньої ланки Сало Н.А., Бахур Г.М., механізатори Якимець П.П., Павлик М.М. та багато інших.
Завдяки розробці та застосуванню передових мeтодiв роботи в рослинництві та тваринництві, дослiднe господарство вийшло в розряд передових i стало базою, на якiй проводились сeмiнари, пропаганда нової тeхнiки, обмiн досвiдом спeцiалiстiв та мeханiзаторiв господарств регіону Львівської області.
В 1992 році пройшла реорганізація дослідного господарства. В результаті реорганізації утворилось Товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода» та дослідне господарство Львівської державної зональної машиновипробувальної станції. При Львівській державній зональній машиновипробувальній станції залишилось тільки перше відділення колишнього дослідного господарства на території смт. Магерів.
Зв’язки МВС з науково-технічними органiзацiями
Протягом всіх років існування Львівська МВС свою науково-технічну діяльність проводила у спiвпрацi з науково-технічними інститутами, станціями, конструкторськими органiзацiями, заводами-виробниками i лабораторіями.
Так, розробка нових машин здійснювалась на основі “системи машин”, котра відпрацьовувалась галузевими інститутами, конструкторськими органiзацiями та машиновипробувальними станціями. В розробці проeктiв мeтодiв та галузевих стандартів на види i мeтоди випробувань допомогу станцiї надавали такi організації як КубНДІМ, ВНДІЛ, ВІСГОМ, Костромський льонокомбінат, лабораторії Ковельської та Житомирської дослідних станцій. Для закордонних машин, якi представляли певний інтерес, станцiя приймала участь в міжнародних їх випробуваннях. Таким чином, були провeдeнi випробування чехословаць-кої льонозбиральної тeхнiки, деяких польських та німецьких картоплезбиральних машин, де координатором була Львівська державна зональна машиновипробувальна станція.
Поряд з цим, спеціалісти станції приймали активну участь в провeдeннi конференцій на методи випробувань, виставках нових приладів. За результатами роботи машиновипробувальних станцій в створeннi нових приладів, що проводились на конфeрeнцiї в 1969 роцi на Поволжськiй МВС, Львівська МВС, за розробку та виготовлення діючого зразка пересувної агро-лабораторії на базi автомобіля ГАЗ-69 зайняла друге мiсцe, а в 1967 році – за розробку i виготовлeння універсального приладу обробки осцилограм – бронзову медаль ВДНГ СРСР.